кінець

I

1) (остання мить чогось, що відбувається в часі, а також час, пов'язаний із цією миттю; завершення, закінчення чогось); розв'язка, епілог (завершення чогось із певним вислідом); кода (заключна частина музичного твору / його частини); край (закінчення, припинення якоїсь дії, стану); межа (закінчення чогось); фінал (закінчення, завершення якоїсь справи, події); фініш (заключна, вирішальна частина — перев. спортивних змагань); амінь (закінчення перев. із трагічним наслідком); шабаш (перев. закінчення роботи)

— Пор. закінчення

2) прис. сл. (кому-чому / без додатка — уживається для того, щоб підкреслити остаточне, безумовне припинення чогось, загибель кого / чого-н.), амінь, амба, баста, каюк

II

▶ див. досить 2), край I, 1), смерть 1)